1 червня 1926 – народилася легенда світового кіно Мерилін Монро (справжнє ім’я – Норма Джин Бейкер). Її ім’ям названий славетний «Принцип Мерилін Монро в інтенсивній терапії»: Кажуть, Мерілін Монро щоразу, збираючись на бал чи якусь вечірку, ретельно оглядала себе у дзеркало і задавалася питанням: «Що б ще з себе зняти?». На Мерілін в той момент було й так небагато одягу, але керуючись цим принципом, вона залишала на собі тільки вкрай необхідне і це допомагало їй завжди досягати поставленої мети на кожен конкретний випадок. Чим не керівництво для геронтолога-геріатра – як уберегти пацієнта від поліпрагмазії?
Мерилін Монро, будучи символом епохи і об’єктом захоплення мільйонів людей, померла від передозування снодійними речовинами. Смерть настала 5 серпня 1962 року. Їй було лише 36 років.
Вернер Форссманн (29 серпня 1904 року – 1 червня 1979 року).
Німецький хірург, який розділив (разом з Андре Ф. Курнаном і Дікінсоном В. Річардсом) Нобелівську премію з фізіології та медицини в 1956 році за розробку катетеризації серця. Це процедура, під час якої трубку вставляють у вену на ліктьовому згині та пропускають через вену в праве передсердя серця. Таким чином, ліки можуть потрапити в серце. У 1929 році, будучи молодим ординатором-хірургом у невеликій німецькій лікарні в Еберсвальде, Форссманн запропонував запровадити катетер як альтернативу, щоб уникнути небезпек прямого введення ліків у серце, яке часто вимагається в екстрених випадках. У той час вважалося, що будь-яке проникнення в серце буде смертельним. Тим не менш, після практики на трупах Форссман експериментував на собі. Сам собі знеболив ліктьовий суглоб, вставив 65 см катетер у ліктьову вену. Потім пішов з катетером, що звисав з його руки, вздовж кількох сходових прольотів до рентгенівського відділення, де він спокійно задокументував положення кінчика катетера в правому передсерді свого серця. Без болю чи дискомфорту він довів, що катетер можна безпечно вставити в людське серце.
✹Автор ідеї та упорядник – О. А. Галушко
Редакція та дизайн – С. А. Михальський