22 липня народився Зельман Абрахам Ваксман (22.07.1888 (Нова Прилука) — 16.08.1973) — американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1952 року.
Зельман Абрахам Ваксман — виходець з України, заслужив право називатися «одним із найвидатніших благодійників людства».
Народився в містечку Нова Прилука Липовецького повіту на Київщині. Дата народження в літературі називається різна (2 або 22 липня). Мріючи одержати університетську освіту, Ваксман емігрував у США (у 1911 р.), після того як зібрав достатню кількість грошей для поїздки. У 1915 році одержав ступінь магістра природничих наук; у цьому ж році він став громадянином США. Протягом усієї своєї наукової кар’єри Ваксман завжди цікавився екологією ґрунтових мікроорганізмів та їхньою взаємодією. Його перша наукова праця містила перелік різних мікроорганізмів та їхніх комбінації, включаючи велику групу актиноміцет… У 1932 році Американська національна асоціація боротьби з туберкульозом звернулася до Ваксмана з проханням вивчити процес руйнування збудника туберкульозу в ґрунті. Він зробив висновок, що за цей процес відповідальні мікроорганізми-антагоністи. До 1939 року Ваксман вирішив розгорнути нову програму, що стосується використання його досліджень з мікробіології ґрунту для лікування хвороб людини. «Я відчував на своєму досвіді, що гриби й актиноміцети можуть бути значно ефективнішими джерелами антибактеріальних засобів, ніж звичайні бактерії», — заявив він пізніше… У 1943 році дослідники знайшли стрептоміцин у штамі актиноміцет, виділених під час роботи Ваксмана над першою науковою статтею. Після декількох років тестування та доробки у 1946 році стрептоміцин стали широко використовувати. Цей препарат виявився особливо цінним, через те, що був ефективним щодо бактерій, стійких до сульфаніламідних препаратів та пеніциліну…
У 1952 році Зельман Ваксман був нагороджений Нобелівською премією «за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу». У промові при врученні премії Арвід Волгрен з Каролінського інституту відзначив, що «на відміну від відкриття пеніциліну професором Александером Флемінгом, що було значною мірою зумовлене випадком, одержання стрептоміцину було результатом тривалої, систематичної та невтомної праці великої групи науковців». Відзначивши, що стрептоміцин врятував уже тисячі людських життів, Волгрен вітав Ваксмана як «одного з найбільших благодійників людства».
✹Автор ідеї та упорядник – О. А. Галушко
Редакція та дизайн – С. А. Михальський