Лафайєт Бенедикт Мендель (5 лютого 1872 – 9 грудня 1935) – американський біохімік, чиї відкриття щодо цінності вітамінів і білків допомогли встановити сучасні концепції харчування. Співпрацюючи з Томасом Осборном, вони разом опублікували більше 100 робіт з різних аспектів харчування (1909-1928). У 1913 році вони показали, що у щурів розвивається ксерофтальмія на дієтах, в яких жир тварини отримували із сала. Захворювання було вилікувано шляхом заміни сала на вершкове масло. Таким чином, вони виявили, що вершкове масло містить фактор стимуляції росту, необхідний для розвитку, що незабаром став відомий як жиророзчинний вітамін А (одночасно відкритий Елмером Макколлумом). Мендель також зробив внесок у відкриття комплексу вітамінів групи В (1915) і пов’язав поживну цінність білків з їх амінокислотами.
У 1928 році вперше синтезовано вітамін D. Вважаться, що перший синтез відбувся саме 5 лютого. Адольф Віндаус, що зробив цей вдалий синтез, отримав Нобелівську премію з хімії в 1928 році – “за роботу над структурою стеролів і їх зв’язок з вітамінами”. Синтетичне створення вітаміну D в ті часи врятувало багатьох дітей від рахіту.
Вітамін D – важливий вітамін, який відіграє значну роль в обмінних процесах, зокрема участю в регулюванні кальцію і фосфатів в організмі. Крім того, дефіцит вітаміну D було пов’язано з погіршенням пам’яті та загальними когнітивними порушеннями.
Дослідження, опубліковане в журналі Psychiatry Research показало, що низький рівень вітаміну D призводить до підвищеного старіння мозку.