Курт Пол Ріхтер (Curt Paul Richter, 20 лютого 1894 – 21 грудня 1988) був біологом, психобіологом і генетиком, який зробив важливий внесок у галузі циркадних ритмів.
Ріхтер визначив гіпоталамус як «біологічний кардіостимулятор», який бере участь у сні та неспанні. Він вперше написав про цей біологічний годинник у статті 1927 року, описав, як внутрішні цикли контролюють пиття, харчування, рухову активність і сексуальну поведінку тварини. Він також досліджував, якою мірою біологічні процеси тварин можна змінити за допомогою навченої поведінки. Ріхтер пов’язав відкриття стародавніми людьми вогню зі значними змінами у звичках, спілкуванні, навчанні, що привело до змін у структурі мозку. Він пов’язав поведінку та біохімію сну, стрес та початок певних захворювань.
Дуже популярним став опис одного з експериметів Курта. Під час навчання в Гарварді в 1950-х роках доктор Ріхтер помістив щурів у басейні води, щоб перевірити, як довго вони зможуть там плавати. Виявилося, що в середньому вони здаються і тонуть через 15 хвилин. Але відпочинок знову надавав їм сили. Зокрема, якщо буквально за хвилину до того, як вони здавалися через виснаження, їх витягували з води, сушили і давали відпочити кілька хвилин, перш ніж повернути назад, вони не здавались і плавали. Причому трималися ще не ті самі 15 хвилин, а вже 60 годин. Курт Ріхтер показав, як надія вселяє сили. Так вчений зробив висновок, що оскільки щури вірили, що зрештою будуть врятовані, вони могли тримати свої тіла на силі волі далі на такий час, який раніше їм здавався неможливим.