Джон Хантер (John Hunter, народився 13 лютого 1728 року в Лонг-Калдервуді поблизу Іст-Кілбрайда в Ланаркширі, Шотландія) — британський хірург, військовий лікар, дантист, анатом, натураліст, який вважається основоположником експериментальної наукової хірургії. Він також цікавився фізіологією та порівняльною патологією. Під впливом свого вчителя Вільяма Чезелдена Хантер розвинув критичне ставлення до традиційної на той час медичної практики та прийшов до переконання, що нові ідеї завжди повинні підтримуватися систематичними спостереженнями та експериментами. Наслідуючи свого вчителя Персівалла Потта Хантер також намагався уникати хірургічного втручання, коли це було можливо, натомість довіряючи здатності організму самовідновлюватися. Хантер служив військовим лікарем і військовим хірургом на Ямайці, у Франції та Португалії з 1760 по 1763 роки під час Семирічної війни. Медичні висновки, які з’явилися в цей час, пізніше послужили основою для його епохального тексту «Трактат про кров, запалення та вогнепальні рани».
Джон Хантер вніс значний внесок у розвиток медичної науки, зосереджуючись на дослідженні кровотоку та розвитку нових хірургічних методів. Одним з його важливих відкриттів було розуміння важливості кровотоку для процесу зцілення ран, а також впливу кровообігу на різноманітні патологічні стани.
Одним з найвідоміших його досліджень є його робота над вивченням артерій та вен. Він вивчав їх структуру, взаємозв’язок та функції. Своїми дослідженнями він вніс значний внесок у розуміння кровообігу та допоміг розвинути нові методи хірургічного лікування.
1931 – народився Анатолій Петрович Зільбер (1931-2023) – видатний лікар і науковець, довгожитель, доктор медичних наук (1969), професор (1973), автор концепції Медицини критичних станів. А. П. Зільбер – уродженець України (народився в Запоріжжі) створив перше в СРСР відділення інтенсивної респіраторної терапії (1989), потім респіраторного центру (2001). Автор понад 400 друкованих праць, в тому числі 34 монографій.
Широко відомі роботи А.П.Зільбера з проблем біоетики, зокрема його книга «Трактат про ейтаназію» (1998), що присвячена етичним проблемам закінчення життя людини.