65-РІЧЧЯ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ ІМЕНІ Д. Ф. ЧЕБОТАРЬОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

Жити довго і в мирі – поняття рівнозначні.
Бажаю вам довгого життя на мирній планеті
Дмитро Федорович Чеботарьов

Державна установа «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України» – одна з провідних вітчизняних науково-практичних медичних установ, що має багатий досвід і визнання в розробці комплексної проблеми старіння.

Українська геронтологія має давні традиції, починаючи від І. І. Мечникова, О. О. Богомольця, І. І. Шмальгаузена, О. В. Нагорного. 1938 року Президент Академії наук УРСР О. О. Богомолець організував у Києві першу в колишньому СРСР і одну з перших у світі конференцію щодо проблем старіння і довголіття, що сприяло консолідації сил у новій дослідницькій області і зробило Київ одним з провідних науково-координаційних центрів у цій галузі. Логіка подальшого розвитку медико-біологічної науки поставила на порядку денному необхідність організації спеціалізованого інституту, який мав комплексно вирішувати проблему старіння. І в травні 1958 р. Міністр охорони здоров’я СРСР підписав Наказ про створення у Києві Науково-дослідного інституту геронтології і експериментальної патології АМН СРСР (у 1964 р. перейменовано на Інститут геронтології).

Фундатором і першим директором інституту був учень О. О. Богомольця, відомий патофізіолог, академік АМН СРСР Микола Миколайович ГОРЄВ. У цей час було закладено основу структури інституту і його кадрового потенціалу, до керівництва підрозділами інституту запрошено провідних вчених, що відразу забезпечило високий рівень наукової і клінічної діяльності закладу. З 1961 року більше чверті століття інститутом керував академік АМН СРСР, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Дмитро Федорович Чеботарьов – клініцист широкого профілю, послідовник академіків М. Д. Стражеска та В. М. Іванова. З ім’ям визначного вченого і організатора науки пов’язані досягнення великого авторитету інституту у світовій науково-медичній спільноті, становлення геріатрії як нового розділу медицини, розвиток клінічної фізіології у віковому аспекті, розробка форм організації медико-соціальної допомоги людям похилого віку й навчання медичних працівників основам геронтології та геріатрії. Враховуючи видатні заслуги академіка Д. Ф. Чеботарьова перед вітчизняною геронтологією, 15 січня 2010 року його ім’я присвоєно Інституту геронтології. З 1988 року і до сьогодні директором інституту є академік НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Владислав Вікторович Безруков, учень академіка В. В. Фролькіса і його послідовник, відомий фахівець у галузі експериментальної фізіології старіння і соціальних аспектів геронтології.

Велику роль у розвитку інституту відіграли визначні вчені, яких вже немає серед нас – фізіологи В. В. Фролькіс, С. А. Танін, В. П. Замостіян, біохімік Л. Н. Богацька, біолог С. І. Фудель-Осипова, імунолог П. Д. Марчук, морфологи М. К. Даль, О. С. Ступіна, молекулярні біологи Б. І. Гольдштейн, В. В. Герасимова, О. Я. Літошенко, демограф Н. М. Сачук, гігієністи М. К. Вітте, Ю. Г. Григоров, А. Л. Решетюк, неврологи М. Б. Маньковський, А. Я. Мінц, О. М. Полюхов, клінічні фізіологи і терапевти К. Г. Саркісов, Л. О. Іванов, О. Б. Вайншток, Д. М. Якименко, О. М. Коваленко, ендокринолог Н. В. Свечнікова, організатори охорони здоров’я З. Г. Ревуцька, О. О. Білий.

Створення інституту було дуже своєчасним: в середині ХХ сторіччя демографічну ситуацію все більше визначало прогресуюче старіння населення, що ставило перед суспільством проблему дослідження стану здоров’я людей старших вікових груп та їхніх потреб у різних видах медико-соціальної допомоги. Це спонукало дослідників до поглибленого вивчення біологічних і клінічних аспектів проблеми старіння.

Інститут став унікальним вже в момент створення, коли в програму його роботи на багато років наперед було закладено ідеї комплексного вивчення процесів старіння, визначено головні напрямки діяльності.

В експерименті – дослідження фундаментальних механізмів старіння на різних рівнях життєдіяльності (від молекулярного і клітинного до цілісного організму), з’ясування ролі процесів регуляції і адаптації в цих механізмах, пошук шляхів збільшення тривалості життя.

У клініці – дослідження процесів старіння людини, зв’язку між старінням і патологією, вивчення особливостей патогенезу, діагностики, клініки, лікування та профілактики захворювань, які найбільш поширені в літньому віці.

У соціальній геронтології і герогігієні – дослідження старіння населення та пов’язаних з ним проблем, визначення ролі соціально-гігієнічних факторів в старінні й довголітті, розробка і впровадження різних форм медичного й медико-соціального обслуговування людей літнього віку.

Важливий етап у розвитку інституту почався 30 років тому зі створення у 1993 році Академії медичних наук України, коли інститут увійшов до відділення з теоретичної та профілактичної медицини. З того часу інститут залишається центром, що організовує і координує наукову й медико-соціальну діяльність з проблем геронтології та геріатрії в Україні. Принциповою рисою діяльності інституту впродовж усіх років його існування є дослідження фундаментальних механізмів старіння, визначення ролі вікових змін функціональних систем організму як передумови розвитку вікової патології, на основі чого розробляються методи діагностики, лікування та профілактики захворювань в літньому віці. Предметом повсякденної діяльності інституту є розробка і впровадження різних форм медичного й медико-соціального обслуговування людей літнього віку.

За роки існування інститут підготував і видав низку важливих керівництв по геронтології та геріатрії, понад 300 монографій, підручників і посібників, науковці брали участь у підготовці багатьох розділів «Великої медичної енциклопедії». Інститут видає низку фахових журналів. За роки діяльності заклад підготував багатьох кандидатів і докторів наук, низка вчених стали членами НАМН та НАН України, академій інших країн.

Діяльність клініки інституту спрямовано на діагностику, лікування, реабілітацію хворих похилого і старечого віку із захворюваннями серцево-судинної, дихальної, нервової системи, опорно-рухового апарату; розробку й впровадження в практику охорони здоров’я методів діагностики та профілактики прискореного старіння, розробку немедикаментозних методів лікування хворих похилого і старечого віку. За період існування інституту в клінічних відділеннях проліковано близько 300 тис. хворих, в поліклініці консультативну допомогу отримали понад 900 тис. пацієнтів. З початку війни в інституті постійно надають допомогу постраждалим внаслідок воєнних дій.

На базі інституту створено і проводять велику організаційну, педагогічну й лікувальну роботу Український науково-методичний геріатричний реабілітаційний центр, лікувально-консультативний центр «Геронтолог», Український науково-медичний центр з проблем остеопорозу, Державний навчально-методичний геріатричний центр. У складі інституту створено геронтологічний інформаційно-консультативний центр, який надає інформаційну підтримку людям літнього віку і всім зацікавленим організаціям державного й недержавного рівня.

За роки діяльності інституту склався високий творчий науковий потенціал, важливою ознакою була і залишається фундаментальна спрямованість наукових досліджень. Створено унікальні концепції і гіпотези, в сучасну геронтологію введено нові терміни й поняття. ДУ «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України» є провідною науковою установою держави в галузі дослідження всіх аспектів старіння, яка координує експериментальні, клінічні і соціально-гігієнічні розробки в Україні. Сьогодні тематику наукових досліджень інституту спрямовано на удосконалення допомоги населенню, постраждалому внаслідок воєнних дій, у воєнний і післявоєнний періоди, на відновлення України від наслідків війни. Всі підрозділи інституту працюють під девізом: «Все для ПЕРЕМОГИ!».

Голова первинної профспілкової організації
ДУ «Інститут геронтології імені. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України»
Н. О. Прокопенко