2017 – помер Єфімов Андрій Семенович (1928–2017) – український вчений, діабетолог, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор, Лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України, заступник директора з лікувально-профілактичної роботи та керівник діабетологічного відділу Інституту ендокринології та обміну речовин імені В.П.Комісаренка НАМН України, завідувач кафедри ендокринології НУОЗ України імені П.Л.Шупика МОЗ України, віце-президент Асоціації ендокринологів України та Української діабетичної федерації, член Європейської та Американської Асоціації з вивчення цукрового діабету.
Під його керівництвом вперше була з’ясована роль контрінсулінових гормонів, перекисного окислення гормонів, оксидативного стресу, імунних порушень у патогенезі ангіопатій. Ним запропоновані нові методи діагностики та лікування цукрового діабету і його хронічних ускладнень. Під його керівництвом створено і впроваджено в практику вітчизняні експрес-аналізатори глюкози з індикаторними смужками, а також імунокоректори з інгібіторами протеолізу, трансплантація культури бета-клітин і кріоконсервованої ембріональної тканини печінки; сорбційні методи, мікрохвильова резонансна терапія, УФОК, лазер і плазмоферез крові тощо.
19 січня 2024 р. померла Джудіт Кампізі — американський біохімік і клітинний біолог. Вона була професором біогеронтології в Buck Institute for Research on Aging. Значна частина робіт Кампізі була зосереджена на складному зв’язку між клітинним старінням, старінням організму і раком. Її дослідження привели до нових відкриттів протиракових генів, механізмів відновлення ДНК, молекулярних шляхів, які захищають клітини від стресу, ролі стовбурових клітин у старінні та вікових захворюваннях. Було показано, що старіючі клітини демонструють змінені моделі експресії генів. Зокрема, клітини демонструють зміну регуляції генів, які кодують білки, що розкладають позаклітинний матрикс (такі як металопротеази), запальні цитокіни та фактори росту. Ці фактори, на додаток до інших, утворюють так званий секреторний фенотип, пов’язаний зі старінням (SASP), і, як показали Кампізі та інші, порушують функцію навколишніх клітин. Шкода, яку ці фактори завдають позаклітинному матриксу, є можливим механізмом того, як накопичення старіючих клітин у тканинах призводить до старіння ссавців. Нещодавнє дослідження, проведене Кампізі та іншими, показує, що цілеспрямований апоптоз старіючих клітин у тканинах, які страждають від старіння, може покращити функцію тканин і гомеостаз, вплинути на процеси старіння.