1650 – була проведена перша успішна документована реанімація.
В цей день в Оксфорді (Англія) відбулася страта Анни Грін, звинуваченої у вбивстві своєї дитини. Потім її тіло поклали в труну і віднесли до будинку доктора Вільяма Петті (William Petty). Коли Вільям Петті зібрався проводити розтин і відкрив труну, він помітив дихальні рухи грудної клітки у «трупа» і почув якісь тяжкі хрипи.
Лікар і його помічники витягли Анну Грін із труни, розтиснули їй зуби і влили в рот гаряче спиртне питво. Це викликало кашльовий рефлекс у «трупа», який спонукав присутніх лікарів продовжувати повернення Анни Грін до життя ще більш енергійно. Вони стали розтирати і масажувати її руки й ноги.
За чверть години лікарі знову влили їй у рот міцного питва і стали лоскотати глотку пташиним пером, після чого Анна на мить відкрила очі. Тоді їй зробили кровопускання і випустили 5 унцій крові. Продовжуючи розтирати кінцівки Анни, лікарі наклали на них джгути з метою збільшити кількість крові, що притікає до мозку. Після цього вони знову дали їй міцні алкогольні напої і поставили гарячу клізму з метою збільшення температури тіла.
Потім Анну Грін поклали в ліжко поруч з іншою жінкою, яка виконувала роль «грілки», щоб зберегти тепло тіла жертви страти. Через дванадцять годин Анна Грін була здатна вимовити кілька слів, а наступного дня вже могла відповідати на питання. Через 2 дні у неї повністю відновилася пам’ять на все, що було до моменту страти. Через 4 дні вона вже могла їсти і тверду їжу, а за місяць повністю одужала. Її обличчя багато днів залишалося червоним і набряклим, а на шиї довго зберігалася странгуляційна борозна з відбитком вузла.
Після повного одужання Анна Грін була помилувана спеціальним рішенням суду і начальника в’язниці Оксфорда, який тверезо розсудив, що якщо Господь Бог дарував їй життя, то суд не має права скасовувати рішення Всевишнього. Жінка повернулася у рідне село, де прожила ще 15 років і народила трьох дітей.