Стаднюк Леонід Антонович

З сумом сповіщаємо, що 7 квітня 2021 року на 69-му році  життя  пішов у Вічність відомий  Лікар, Педагог і Вчений
завідувач кафедри терапії і геріатрії Національного університету охорони здоров’я МОЗ України (КМАПО), член Вченої ради Інституту геронтології імені Д.Ф.Чеботарьова НАМН України впродовж 10 років

СТАДНЮК Леонід Антонович

Щирі співчуття рідним, близьким і колегам Леоніда Антоновича

СТАДНЮК ЛЕОНІД АНТОНОВИЧ. Народився 14 червня 1951 року у м. Татарбунари Одеської області у сім’ї лікарів. У 1974 році  закінчив з відзнакою лікувальний факультет Київського медичного інституту за спеціальністю «Лікарська справа», після чого працював в Ірпінській міській лікарні, потім став науковим співробітником Київського НДІ кардіології.  В 1983 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю кардіологія «Функціональний стан міокарда і коронарний кровообіг у хворих на ішемічну хворобу серця з супутньою гіпертонічною хворобою», в 1991 році отримав науковий ступінь доктора медичних наук за спеціальністю кардіологія «Функція і кровопостачання гіпертрофованого лівого шлуночка при ішемічній хворобі серця». З 1993 по 2002 роки він професор кафедри кардіології і функціональної діагностики Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, потім завідувач кафедри терапії і геріатрії (2002-2021) та директор Державного навчально-методичного геріатричного центру Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (з 2005 по 2016 р.).

Серед наукових інтересів найбільше уваги приділяв ехокардіографії і магнітокардіографії, був одним із засновників служби ехокардіографії в Україні. Автор 283 наукових праць, у т. ч. монографій, 5 навчальних посібників, 10 винаходів. Під його керівництвом виконані 6 кандидатських дисертацій. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007). Нагороджений ювілейною медаллю імені М.Д. Стражеска НАМН України «За вагомий внесок в кардіологію» (2001).

Окрім професійних досягнень, був люблячим батьком та дідом. Виростив двох доньок, є четверо онуків. Для своїх колег  був авторитетом, розумним керівником та надійним захисником, завжди чуйним та уважним до потреб кожного співробітника. Лікарі, які навчались на кафедрі, цінили його як прекрасного педагога та добру людину.

Всі, хто працював і знав Леоніда Антоновича, залишать про нього найкращі та світлі спогади…